Дошкільний навчальний заклад "Світанок" с.Білен...
 Каталог статей
Головна » Статті » Мої статті

круглий стіл для батьків " Скоро нас чекає школа"

 

 

 

 

КРУГЛИЙ СТІЛ

для батьків 

Скоро нас чекає школа

Порядок денний

  1. Презентація учителя  початкових класів Біленченківської ЗОШ
  2. Мотиваційна готовність дитини до школи.
  3. Готовність до школи -  завдання діагностики
  4. «Відкритий мікрофон»
  5. Вправа " Три дороги"

Завідуюча Доброго дня, шановна громада!

   Ми раді вітати вас в стінах дошкільного навчального закладу « Світанок»

  Одним із пріоритетних напрямків роботи нашого закладу є наступність в роботі ДНЗ та школи. Запрошуємо вас взяти участь в роботі круглого столу

"Скоро нас чекає школа»"

 метою нашої зустрічі є ознайомлення з інформацією , яка полегшить процес  адаптації дітей до школи, мотиваційно підготує батьків. Ви матимете можливість познайомитись :

  • зі складовими поняття " готовність дітей до школи";
  • методиками , які сприяють виявленню готовності конкретної дитини до школи.;
  • Познайомитесь з вашим  майбутнім  вчителем
  • отримаєте ряд корисних порад та цікавої інформації

 

учасниками круглого столу будете ви , шановні батьки

                вчителька  Біленченківської ЗОШ – Гавеля О.Ф

               вихователь  - Сіренька Л.І

               вихователі – Кріяк Р.П

               музичний керівник – Неділько О.О.

              завідувач ДНЗ- Гура Т.М.

Закіньчиться літо

Покосяться ниви,

У садах доспіють

Яблука і сливи.

 Вересень малечу

В класи зазива…

День такий знаменний

Раз в житті бува…

                            Г. Бойко

    А й справді, ще не так багато залишилося. І сьогодні ми ще раз поведемо розмову про те, наскільки наші діти готові до шкільного навчання, що можна ще під коректувати. Цей процес спрощується завдяки перебуванню дитини ще в дошкільному закладі. Але не дивлячись на це змінюється позиція самої дитини – вона стає школярем, учнем. Це її перша соціальна роль. безтурботний час дозвілля змінюється обов'язковими справами, які вимагають відповідальності  -  слухати вчителя, виконувати вимоги програми, неухильно дотримуватись шкільних правил.

        Вирішальним є те, що дитина 6 років може бути ще не готовою сприйняти всі ці зміни у своєму житті, соціальному статусі.

Готовність дитини до школи залежить пере­дусім від батьків. Якщо дитина відвідує дитя­чий садок, то це залежить від вихователів, адже підготовка дитини до школи передбачена про­грамою дитячого садка.          

   Особливої уваги потребують так звані «до­машні діти», які не відвідували дитячий садок. Вони, як правило, менш комунікабельні, важче встановлюють контакти з учителем, однолітками, не дуже комфортно почуваються  в ко­лективі, бояться залишатись у школі без батьків.

Часто батьки, а іноді й учителі, вважають ос­новними показниками готовності до школи оз­найомлення дитини з літерами, вміння читати, рахувати, знання віршів та пісень. Однак дослідження показують, що це мало впливає на успішність навчання. Відсутність цих умінь не потребує спеціальної індивідуальної роботи з дитиною, оскільки їх формування передбачаєть­ся програмою та методикою навчання.

Психологічна готовність до школи це та­кий рівень психічного розвитку дитини, який створює умови для успішного опанування навчаль­ної діяльності.

Компоненти психологічної готовності:

• мотиваційний;

• інтелектуальний;

• вольовий;

• емоційний;

• особистісний.

   Готовність до школи... батьків

СПРОБУЄМО ВИЗНАЧИТИСЬ

         Школа. На довгі роки вона стане тим середовищем, яке впливатиме на розвиток та становлення особистості вашої дитини. І те, як саме батьки сприймають школу і яку форму взаємодії з нею та власною дитиною-школярем обере , характеризуватиме... вашу готовність до школи.

             Спробуйте визначитись, обравши з відповідей найбільш близький вашій думці варіант.

Школа —це:

а) той найближчий до будинку родини заклад, який на­вчить дитину слухатися і знати те, що треба;

б) престижна приватна освіта, що гарантує якість, бо про­понує платне навчання;

в)  не випадковий вчитель, якому ми (батьки] віддамо власну дитину і тим станемо співавторами її успіхів та помічниками в усьому;

г) ваша власна особлива думка (тут і далі).

Вчитель —це:

а)  навчаюча, виховуюча/контролююча і караюча дер­жавна посадова особа;

б) особа, професійний обов'язок якої якісно вчити і вихо­вувати;

в) особистість, яка покликана плекати особистість;

г) ваша власна особлива думка (тут і далі).

Моя дитина — це:

а) чистий аркуш, на якому вчитель і батьки пишуть долю майбутньої людини;

б) частка родини, з якої батьки прагнуть зробити те, чого не досягли самі;

в)  особистість, що формується і живе вже зараз, має право на свої потреби та інтереси, вимагає нашого повного розуміння, довіри, допомоги;

г) ваша власна особлива думка (тут і далі).

Домашнє завдання — це:

а) традиційна форма продовження навчання через об­маль часу на уроках;

б) спроба закріпити набуті знання і навички вдома без обмеження часом і додатковими вимогами;

в) можливість самовиразитись дитині за умов, що зміст і його форма матимуть творчий характер;

г) ваша власна особлива думка (тут і далі).

Оцінка — це:

а) традиційна й обов'язкова форма заохочення та пока­рання за навчання;

б) необхідний стимул, атрибут здобуття знань, який спо­нукає до навчання;

в) умовний, не завжди об'єктивний, спосіб дати характе­ристику якості праці, яку доклав учень;

г) ваша власна особлива думка (тут і далі).

Батьки школяра — це:

а)  спрямовуюча, контролююча та караюча інстанція у житті дитини;

б) помічники в роботі, а в деяких випадках — виконавці шкільного замовлення;

в) активні співавтори навчально-виховного процесу, які можуть і мають право стати рівноправними учасниками ре­формування освіти

г) ваша власна особлива думка (тут і далі).

              Якщо в більшості чи в усіх позиціях ви обрали варіант

в) або спробували самі висловитись з приводу цього і частко­во маєте на увазі варіант в), то ваша батьківська готовність розділити всі шкільні проблеми і успіхи з вашою дитиною знаходиться на високому рівні усвідомлення.

            Якщо ви поділяєте в більшості позицій думки, запропоно­вані у варіантах а) чи б), то ви з вашою дитиною опинитеся (у кращому випадку) по «різні боки барикад» або станете додатковим фактором у проблемі шкільної дезадаптації (у гіршому випадку)

 

Вольовий компонент виявляється в умінні керувати своєю поведінкою, у пев­ному рівні розвитку довільності пізнаваль­них процесів.

Навчання в школі потребує довільного сприймання, тобто вміння не тільки слуха­ти, а й чути вчителя, товаришів, довільного запам'ятовування й відтворення, вміння довільно виконувати дії, робити не тільки те, що цікаво, а й те, що потрібно, дово­дити розпочату справу до кінця.

 

Емоційний компонент готовності виявляєть­ся в тому, що дитина іде до школи із задоволен­ням, радістю, довірою. Ці переживання роблять її відкритою для контактів з учителем, новими товаришами, підтримують впевненість у собі, прагнення знайти своє місце серед однолітків. Важливим моментом емоційної готовності є переживання, пов'язані з самою навчальною діяльністю та її першими результатами.

Особистісний компонент готовності перед­бачає кілька показників:

 Самооцінка дитини шестирічного віку. До початку навчання в школі у дитини має бути сформована адекватна самооцінка. Самооцінка визначає характер ставлення до різних видів діяльності, впливає на взаємини з однолітками, вчителем, стимулює або затримуспросування школяра в навчальній діяльності.

Наприкінці дошкільного віку дитина праг­не узгодженості свого ставлення і оцінки ото­чення з оцінками і ставленням дорослого. Цією особливістю шестирічки треба вміло ко­ристуватись дорослим у формуванні самооц­інки дитини. Адже самооцінка значною мірою визначає рівень активності особис­тості. Діти з високою самооцінкою почува­ються в класі більш упевнено, сміливо, актив­но виявляють свої інтереси, ставлять перед

собою вищу мету, ніж ті, хто за рівних умрв занижує самооцінку.

•  Рівень домагань. Йа підставі самооцінки складається і рівень домагань, який, на погляд дитини, їй під силу. Популярність дитини у групі, її загальна самооцінка залежить насампе­ред від успіху, який вона намагається здобути в сумісній дитячій діяльності. Таким чином, якщо забезпечити успіх діяльності малоактив­ним шестирічкам, які не користуються значною популярністю серед дітей, то це може привести до зміни їхньої позиції і стати ефективним за­собом нормалізації відносин з однолітками, підвищити самооцінку дітей, їхню впевненість у собі.

  • Навички спілкування:

• сформованість у дитини ставлення до вчи­теля ,володіє особливими соціальними функціями;

• розвиток необхідних форм спілкування з однолітками  (уміння встановлювати рівноп­равні стосунки тощо).

Навички спілкування дитини з дорослим дуже важливі, але цього недостатньо для форму­вання комунікабельності. Вони повинні допов­нюватись розвитком уміння спілкуватись, взає­модіяти з ровесниками.

Спілкування з однолітками сприяє успішній адаптації в дитячому колективі, допомагає на­лагоджувати стосунки, зважаючи на думку ото­чення, без прагнення зайняти кращі ролі з ви­користанням залякування, погроз, конфліктів.

  • Сформованість уявлень дитини щодо певної статі і володіння відповідними формами поведінки.

Отже, готовність дитини до школи, її май­бутній успіх тісно пов'язані з тим, як вона ставиться до школи, наскільки контактує з одно­літками і дорослими, як поводиться в конфлікт­них ситуаціях.

Психологи встановили, що серед «важких» підлітків 48,7 % у 7-річному віці не хотіли йти до школи, 25,3 % байдуже ставились до навчан­ня у школі, а у 20,2 % було зафіксоване бажання вчитися, але їх приваблювала зовнщшя, фор­мальна сторона.

       

 

 

 

Мотиваційний компонент відображає бажан­ня чи небажання дитини навчатися. Він дуже важливий, бо від нього залежить входження ди­тини в нову для неї діяльність, яка відрізняєть­ся від ігрової своєю обов'язковістю, розумовим напруженням, необхідністю подолання труднощів тощо.

          Деякі діти полюбляють зовнішні атрибути школи ( форма, ранці, оцінки тощо), але це не є визначальним для того, щоб дитина гарно навчалася. Власне навчання, як серйозна змістовна діяльність, яка приводить до певного результату( я вже вмію читати, писати краще ніж..) – ось що головне в мотивації до навчання.

     Для дітей, які в навчанні бачити лише зовнішню привабливість, труднощі виникають від того, що треба змінювати поведінку: сидіти на уроках, робити після школи завдання, ретельно працювати над помилками.

Розрізняють внутрішні, або пізнавальні, мо­тиви учіння, що характеризуються потребою в інтелектуальній активності, пізнавальний інте­ресом; і зовнішні, або соціальні, що виявляються в бажанні і займатися суспільно значущою діяль­ністю, у ставленні до вчителя  як до представника суспільства, авторитет якого є бездоганним.

Внутрішні та зовнішні мотиви учіння скла­дають внутрішню позицію школяра, яка є одним з основних показників психологічної готовності до навчання.

Про наявність внутрішньої позиції учня мож­на говорити, якщо дитина:

• ставиться до вступу до школи та до перебу­вання в ній позитивно, навіть в умовах необов'язкового відвідування школи прагне занять специфічно шкільного змісту;

• виявляє особливий інтерес до нового, влас­не шкільного змісту занять, віддає перевагу уро­кам грамоти та лічби, а не Заняттям дошкільно­го типу (малювання, співи, фізкультура тощо), має належне уявлення про підготовку до шко­ли;

• відмовляється від характерної для дошкіль­ного дитинства організації діяльності та пове­дінки (віддає перевагу колективним класним за­няттям, а не індивідуальному навчанню вдома; позитивно ставиться до загальноприйнятих норм поведінки (дисципліни);

• віддає перевагу традиційному для навчаль­них закладів способу виявлення рівня її досяг­нень (оцінка) перед іншими видами заохочен­ня, характерними для безпосередньо-особистісних відносин (солодощі, подарунки);

• визнає авторитет учителя.

При вивченні мотиваційної готовності до навчання необхідно насамперед діагностувати внутрішні мотиви (наприклад, шляхом бесіди). Педагогічна робота в перші тижні навчання дітей у школі має бути спрямована на форму­вання внутрішніх мотивів навчання.

А чи готові ви віддати дитину до школи, якою стежкою ви її відправите.

Вправа " Три дороги."

Перед вами 3 стежини: чорна, помаранчева, зелена, ці стежини ведуть до порога школи. Оберіть, будь – ласка, якою стежиною піде до школи ваша дитина…

Колір стежини означає, якою мірою ви хвилюєтесь коли дитина почала відвідувати школу.

ЧОРНА – велике занепокоєння"

ЗЕЛЕНА – помірне;

ПОМАРАНЧЕВА – занепокоєння відсутнє.

Інтелектуальний компонент готовності ди­тини до школи передбачає:

І. Пізнавальні навички.

Навчайте своїх дітей найпростішим формам порівняння, аналізу, синтезу, вмінню робити узагальнення, навчайте спостережливості. (Наприклад, покажіть дитині будь-який предмет і попросіть розповісти про нього все, що він знає. «Яблуко кругле, солодке, з обох боків рожеве». Ось і все, що дитина може сказати. Ваше завдання направити увагу дитини на з'ясування всіх ознак і властивостей предмета, а також розширити знання дитини про те, де воно росте, як утворюється, скільки достигає тощо).

Дуже доцільно в цьому випадку загадувати дитині загад­ки, які ті із задоволенням відгадують. Можна пропонувати загадки з неповними ознаками. (Наприклад, красивий, смачний, достигає в кінці літа... «Помідор», «Ні, кавун».- виникає дискусія, протягом якої з'ясовується, що ви не уточнили певних ознак). Це дуже важливі пізнавальні за­вдання. Вони розвивають у дитини готовність до засвоєння достатньо складного навчального матеріалу.

Систематично потрібно проводити з дітьми спостере­ження за природою. Спостерігати за деревом, квіткою, пта­хом. Дитина не тільки побачить зміни в житті рослин, але й з вашою допомогою усвідомить причини цих змін.

Більше потрібно тренувати дитину в розповіді. Тема роз­повіді може бути будь-якою (гра дітей, опис тварини, пере­гляд діафільму, прогулянки).

Важливо, щоб дитина навчилася розповідати без додат­кових питань з боку батьків, навчилася цілісно передавати те, що спостерігала або бачила, використовуючи при цьому правильні форми слів і висловів.                                  ' -'.

II. Навчальні навички.

Часто батьки вважають, що підготувати дитину з матема­тики — це навчити рахувати до 100,1000... Математичне мислення пов'язане насамперед не з цим, а з вмінням зна­ходити певну залежність величин, орієнтуватися в матема­тичній ситуації, виконувати цілий ряд логічних операцій. Слід навчати поняттям «більше», «менше», «дорожче», «дешев­ше», «порівну». (Як зробити більше, менше, як зрівняти?). Для цього потрібно використовувати різноманітний ма­теріал: конструктор, кубики, смужки паперу. Навчити зби­рати об'єкти за зразком і за поданими умовами. Ово­лодінню навичками рахунку допомагають різноманітні до­ручення. Навчайте дітей відраховувати, викладати, при­носити певну кількість предметів за названим числом. (На­приклад, «Принеси стільки тарілок, скільки у нас членів сімі Рахуй, скільки потрібно покласти ложок, чи всім вистачить, скільки не вистачає»).

Знайомте дітей з цінами, вартістю, кількістю. Також потрібно допомагати дітям здобувати навички порядкового рахунку в межах 10. Це робиться під час гри. (Наприклад, постав іграшку в ряд і порахуй їх зліва направо: перша, дру­га, третя тощо. Потім одну з них заберіть. Дитина повинна визначити, яку за рахунком іграшку забрали. Або попросіть принести четверту, шосту тощо. Або при малюванні. Дається завдання дитині намалювати п'ять червоних кру­жечків, а на четвертому провести зелену смужку).

Подібні завдання подобаються дітям. Таким чином вони без труднощів опановують порядковий рахунок. Наведемо приклади ще декількох важливих ігор-завдань.

Граючись з кубиками, запропонуйте розташувати їх у різних поєднаннях: 3 і 1,2 + 2,1. + 3. Нехай дитина ^пробує розкласти число на два менших: 6 = 4 + 2,5 = 1 +4 тощо.

Для свідомого оволодіння рахунком важливо навчити ди­тину розуміти вираз «до» і «після».

Важливо до школи навчити також дитину за допомогою Загальновідомої мірки виміряти довжину, ширину, висоту предметів, визначати об'єм посудин. (Наприклад, навчи­тись визначати, скільки склянок, ложок води входить у чай­ник, глечик, горнятко. Поміряти практично, скільки входить, на скільки більше?].

[ Під час прогулянок розвивайте окомір дітей, навчайте пе­ревіряти його за допомогою умовної мірки (кроку). | Навчайте також своїх дітей орієнтуватися в часі. Для цьо­го потрібно привчити їх вкладатися у відведений час при ви­конанні якоїсь роботи (малювання, конструювання, приби­вання).

Прагніть, щоб діти знали назви місяців, послідовність днів [тижня і пір року, визначали час за годинником з точністю до півгодини.

|  Важливо навчити дітей орієнтуватися не тільки в часі, але й у просторі, так, щоб з'явилося розуміння понять «від» і І«до», «вперед» - «назад», «вниз» — «вгору», «праворуч» — ліворуч».

Корисною нам здається і гра «Вгадай, що змінилося?». Суть її в тому, що ви пропонуєте дитині подивитись на пред­мети, а потім заховати один або змінивши його місце, пропонуєте вгадати, що змінилося.

| Якщо діти люблять малювати, можна задавати їм інші за­вдання. Просимо, наприклад намалювати три зелених кружечки у правому верхньому кутку, під ним — два червоних, зліва від червоних — ще що-небудь. Це робиться з метою навчити дитину розрізняти верх—низ, правий і лівий бік на аркуші паперу.

Ви запитаєте, а як бути з письмом?

Наша відповідь — поступово вчити писати. Дуже важливо при цьому дотримуватись вимог до посадки дитини, розта­шування зошита, правильного тримання ручки. Недотри­мування цих вимог призводить до негарного почерку, вик­ривлення хребта.

Крім того, доцільно заохочувати дітей до ліплення, конструювання, друкування і малювання. Такі види діяль­ності добре розвивають дрібні м'язи руки.

 

 

 

БАТЬКИ МОЖУТЬ ОБРАТИ ДВА СПОСОБИ  НАВЧАННЯ ДИТИНИ.

Перший - коли дитина відвідує дитячий садок і навчально-виховні зав­дання зреалізовуїоться відповідно до державних програм і стандартів, які спрямовані на забезпечення її всебічного і гармонійного розвитку. При цьо­му дитина одержує багато корисних звичок і навичок співжиття у колективі, уміння спілкуватися з людським, природним і предметним середовищами, контактувати з однолітками і дорослими, тобто набуває елементарного со­ціального досвіду.

Другий шлях - коли батьки лише на час занять приводять малюка у дитя­чий садок. Дитина при цьому одержує певну суму знань, необхідних для на­вчання у школі, однак програє у плані соціальної адаптації.

Виступ вчителя.

 

Категорія: Мої статті | Додав: ДНЗСвітанок (03.11.2014)
Переглядів: 1464 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Неділя, 15.07.2018, 23:53
Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вхід
Форма входу
Категорії розділу
Мої статті [1]
Пошук
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Copyright MyCorp © 2018
Зробити безкоштовний сайт з uCoz